Історія валяння: погляд із давнини та сучасні тенденції

Ремесло валяння зародилося в прадавні часи, коли людина звернула увагу на здатність волокон вовни щільно звалюватися між собою і утворювати теплий матеріал. Це сталося близько 8000 років тому. Спочатку з цією метою використовувалися залишки вовни від диких тварин, добутих на полюванні. В подальшому, після одомашнення дрібної рогатої худоби, з’явилась можливість добувати потрібну сировину за допомогою стрижки овець і кіз. Таким чином, валяння із вовни стало першою технологією в історії людства, яка використовувалася для створення примітивного одягу. Прядіння, ткацтво і в’язання з’явилося значно пізніше.

Валяння у давні часи

Найбільше поширення робота з вовною отримала серед кочових племен євразійських степів, скотарів у горах Тібету, Паміру, Алтаю і Кавказу, Карпат. Існують версії, що приписують відкриття техніки валяння давнім шумерам. Фрески в одному з будинків Помпеї говорять про успішний розвиток технології за часів Римської Імперії. Серед історичних знахідок вовняні вироби (килими, спорядження для коней) фігурують в країнах Балканського півострова та в Ірані й Афганістані. Кочівники створювали елементи свого переносного житла, одяг, предмети побуту та інтер’єру, такі як подушки, килими і килимки для сну, сумки. Вовняні вироби широко використовувалися у тваринництві: підстілки для новонароджених телят, збруя для верхових верблюдів та коней. У військовій справі також знайшлося застосування виробам із повсті: замінники кольчуг і підкладки під шоломи, чохли для холодної зброї і навіть додатковий захист для стін фортець під час оборони від ворогів (обшитий повстяними полотнами верх стін затримував стріли). Валяні з вовни вироби знайшли використання навіть у ковальській справі і медицині для зрощування переломів кісток.

 

Поширення технології валяння не обмежується тільки ареалом розселення племен кочівників і скотарів. Свої давні традиції мають Фінляндія, Перу і деякі країни, де практикувалося розведення овець, кіз, лам та інших тварин, вовна яких відповідала вимогам техніки. На територію сучасної Росії повсть попала під час монголо-татарської навали. 200 років по тому мешканці цих країв навчилися валяти валянки. Технологічні прийоми валяння використовувалися також для виробництва сукна, шапок і кисетів для тютюну.

Особливості технології на території України

Традиції валяння в Україні сягають корінням в історію розвитку народів, що населяють Карпатські гори. Регіональною особливістю стало те, що в нашій країні не використовувалися традиційні технології, а завалювалося ткане полотно. Так отримували сукно, ця методика задіяна в створенні традиційних карпатських ліжників. В гірських селах майже біля кожного водяного млина була своя сукновальня (“ступа”). Таке розташування дозволяло автоматизувати процес, використовуючи енергію річкового потоку. В рівнинних районах, наприклад, на Поліссі, валяння відбувалося в ручних фолюшах. В обох випадках полотно валялося одну-дві доби до моменту появи на поверхні “барви” - дрібних ворсинок. На Гуцульщіні виготовляли сукно як натуральних кольорів, так і з використанням фарб - червоної і чорної.

Епоха промислової революції і сьогодення

Поява перших майстерень з виготовлення повсті датується 16-м сторіччям, коли у Голандії та Іспанії стали виробляти фетрові капелюхи з хутра бобрів. Згодом першість у цій галузі відібрала Північна Америка, де розселення бобрів займало значний ареал. Під час бурхливого розвитку промислового виробництва і різноманітних технологій у 19-му столітті було винайдено перші валяльні машини і преси.

 

Сьогодні валяння впевнено займає свою нішу серед інших рукодільних хобі. Великий вибір матеріалів і нескладних технік робить його привабливим для майстринь і митців. Бажання і терпіння, натхнення і фантазія сприяють створенню неповторних предметів одягу і побуту, аксесуарів та іграшок, арт-об’єктів. За допомогою цієї технології майстри мають можливість заявити про себе, про свої творчі можливості і порадувати своїх прихильників оригінальними виробами.





  • Історія валяння: погляд із давнини та сучасні тенденції